Не забувається…

Я часто бачу уві сні
Хатинку біля верболозу,
Залиті луки по весні,
Під гору шлях, аж до узвозу.
Зелені у цвіту садки
І тин з пустими глечиками,
Човен при березі ріки,
Лагідний, добрий голос мами.
Бачу хатки, що розбрелись
Аж до Дніпра, попід буграми,
Ставки, що щедро розлились,
Ховаючись поміж вербами.
Стежинку, що в сусідній двір
Стоптала босими ногами…
Не забувається, повір,
Лише яснішає з роками.
Я часто бачу уві сні
Село дитинства, всю родину…
Залите водами, на дні
Знайшло село собі спочинок…
…Стою в задумі на горі
Курличуть щемно десь лелеки…
У пам»яті, мов слід зорі,
Мої Васютинці далекі…