....

Павутинка бабиного літа...
Павутинка бабиного літа,
Так тихенько опустилась на стерню,
Своім блиском ніби сповіщає,
Що кінець настав ,літньому дню...
Ось з города урожай збираєм,
Сухе кукурудзиння шелестить,
І так ,небувало ,соняшник жовтявий,
Одиноко на всі боки майорить...
Сонечко, от-от ,за обрій та й сідає,
Вересень вступив в своі права,
Осінь він гостинно пригощає,
Все довкола в кольори вдяга...
Сизі сливи манять своім смаком,
Груші,яблука,додолу з гіль звисають,
Пахне димом й сухим сіном,
Ластівки у вирій відлітають...
Дивишся на все і розумієш,
Що, минулось жарке літо...
Ніби було, ніби і не було...
Вже так не зігріє сонце своім світлом...
І дзвінкого гомону не чути,
Того ,який кожен птах вчиняє,
Літній день...Осінній день,
День ,який так швидко догорає...