Ще не знайшов свого шляху, Жартує доля від безумства, Слізьми оплакує труну, В якій лежать надії людства, Сліпі від щастя,божевільні, Я вас узрів,пошкодував, А ви торочили: "Ми сильні!

", Насправді - монстри,та хто ж знав, Розбили пута віковії - І затремтіла вся земля, Поринув світ у безнадію - Кінець настав,прийшла чума, Тоді-то всі продажні суки Загомоніли: "Порятуй!", А я промовив від розпуки: "Пітьмо,ти - головна,пануй!"