Кричать зі сцени наші калушани:

- Рятуй, мій світе, прошу , Азовсталь!
Вони співають, але ниють рани!
Передають глибоку всю печаль!
Врятуйте Маріуполь! Україну!
Вже посивіла мати від біди...
Вона молитву прочитає сину...
Немов ковточок чистої води!
І "Стефанія" розлетиться світом!
Підхопиться у небо голубе,
Співати будуть і дорослі, й діти!
Бо мати й Україна - то святе!
Це перемога, дякуємо людям!
Пісенний лан, засіяний добром!
Та "Стефанія" ще лунати буде!
Як ми покінчим з тим рашистським злом!