Це зрозуміло, кожен в світі гість, Ніхто не зна, чи доживе до ранку, Але піти з життя у 46 Це долі незбагнена забаганка.

Чому вона зі смаком вибира Талановитих, мужніх, повних сили? Невже для долі і буття це гра, А ми лише ляльки її безсилі? Хто вибира to be or not to be? Хто замовляє засухи і зливи? Прости, Кузьма, я не казав тобі, Ти був серед найкращих особливим. Хай буде пухом батьківська земля, Хай ангели зустрінуть твою душу! Щось зимно! Лиш твоє ім'я Цю крижану гармонію порушить. Євген Рибчинський