Якимович Іван Сидорович.

Мій дідусь, яким я пишаюсь.
Народився 1922р в Селі Немиринці Теофіпольського району Хмельницької області у селянській сім'ї. В липні 41го року молодого лейтенанта на Брянський фронт у складі 287ї стрілецької дивізії. У жовтні цього ж року був призначений начальником штабу 2-ГО батальйону 624го стрілецького 137-Ї стрілецької дивізії 3-Ї армії Південно-Західного фронту. 10грудня 1941го року в бою за село Буреломи був важко поранений. Після одужання був направлений на Західний фронт начальником штабу 3-ГО б-ну 123-Ї окремої стрілецьеої бригади. 9го березня 42го в бою біля містечка Бринь був вдруге важко поранений. Після одужання 4го червня 42го був призначений командиром 1го стрілецького б-ну 1134го стрілецького полку 338-Ї стрілецької дивізії. Вів бої під в рій рев Юхнова Калузької області. За бойові заслуги в квітні 42го отримав звання старший лейтенант, через два місяці звання капітана. В лютому 43го був втретє поранений. Далі був командиром батальйону 338-Ї стрілецької дивізії в районі Вітебська. Далі вів бої за визволення Білорусїї і Литви на посаді заступника командира 449оо стрілецького полку 159ї стрілецької дивізії. 3го серпня 44го полк вийшов на державний кордон зі Східною Прусією. За ці бойові заслуги був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1го ступеня. І 3го ж серпня 44го року був вчетверте важко поранений в бою. В грудні 44го був направлений на 3-й Білоруський фронт командиром 785го Червонопрапорного стрілецького полку 144ї стрілецької дивізії 5-Ї армії. За взяття німецьких міст Пелькалін, Гулебленськ, Мінстенбург, Центрен, Аленштайн йому була оголошена іменна подяка Верховного Головнокомандуючого.
У березні 45го був скерований на навчання у Мосеовську Військову Академію. В 1956му присвоєно звання полковника. В 1961 призначений командиром 32ї гвардійської Таманської Червонопрапорної механізованої дивізії. В 1965му присвоєно звання генерал-майор. В 1967-71рр був на посаді заступника командуючого 2-ю гвардійською танковою армією в Німеччині, а в 1972-75рр командував 15ю армією в Далекосхідному військовому окрузі. В квітні 1973го присвоєно звання генерал-лейтенант. В грудні 1976го був призначений заступником командуючого військами Київського війського округу. У 1980му році за станом здоров'я вийшов у запас. Помер в 1993му році.
Діду, світла тобі пам'ять.....