– Яблук візьмете?

– Запитують батьки, коли ми збираємося йти.
У їхньому запитанні – надія, невпевненість, боязкість. Чи візьмуть діти яблук з їхнього садка, чи не почнуть бурчати: знову, мовляв, старі зі своїми яблуками чіпляються, ну скільки можна.
– Візьмемо, звичайно! Така краса! А запах який!
Переглядаються заспокоєно, радіють як малі: не бурчать діти, не сваряться, візьмуть, візьмуть яблучок.
Діти, навіть якщо вам по півсотні, беріть яблука у батьків, беріть пироги, мариновані огірочки, та що завгодно! Це не про яблука та пироги – це про любов, потрібність, ніжність, турботу...
Любов, взагалі, про любов...
Маргарита Разенкова. #Ностальгія