Як жити, щоб забуть увесь свій біль,

Який спокою не дає ні вдень, ні вночі?
Коли, здається, у важкій цій боротьбі,
Уже, всі сльози, виплакали очі...
Коли, здається, виходу нема
І відповідь від Бога не приходить.
І що надієшся на поміч ти дарма
І віра вже твоя, як вітер в полі.
А на вустах, тих тисячі питань.
Сердечних тих "Чому?", "Чому, мій Боже?"
А в розумі - без краю сподівань,
Що все закінчитись у мить одну лиш може.
Як жити, ...коли серце знемага?
Коли удень - печаль, вночі - безсоння...
Коли весь час тебе перемага
Зневіри невимовної безодня.
О, Господи, коли б Ти зараз тут,
З'явився і потішив мою душу...
Та, тиша... Лише серця частий стук...
І в розумі - пройти усе це мушу...
Почни молитися за інших у цю мить.
Почуй чужії болі і страждання.
Й відчуєш, що не так уже болить,
У інших тяжче, іноді, буває.
- Ти не одна проходиш тяжку путь -
Шепоче серце тихо на молитві, -
Хтось, у цей час, не в силі вже заснуть
Рахуючи, наче роки, години.
Хтось втратив рідних, інший - втратив дім.
У когось вже життя, у болях, гасне...
Ти перед Богом голову схили,
Молись за них - життя короткочасне.
Увесь свій біль з чужим ти розділи
І в серце прийде мир святий від Бога.
Бо наші болі ніс Він на хресті,
Хоча Його боліло до знемоги.
Молись за інших, брата, чи сестру.
Чи просто, коли бачиш в світі горе.
Твій біль тоді затихне у мить ту
І Бог у твоє серце, заговорить.
Він заговорить там, лиш у тобі:
Моя дитино, кликала? Прийшов Я.
Любов Свою Я у тобі відкрив,
Коли за інших плакала з любов'ю.
Тепер Я сильний, доню, у тобі.
У немочах твоїх Моя є сила.
Ти у важкій життєвій боротьбі
Мою любов до інших проявила.
Я це в тобі виховував, дитя,
Щоб, так як Я, не лиш за себе дбала.
Тепер - ти виноградина Моя.
І Я не дам, щоб в світі ти зів'яла.
🕊️Л. Шпак.