40 днів.....

Цей біль не передати, ні...
Не знаю, як то час лікує,
Та знаю, як то на землі
Людина не живе, існує!
Нести цей хрест до скону літ,
Довіку відповідь шукати,
Чому залишила цей світ
Донька, дружина, люба мати..?
Тільки тепер я зрозумів,
Що то життя на "до і після"...
Хоча ще з тих щасливих днів
Звучить твій голос, твоя пісня!
Такою назавжди тебе,
Запам' ятаю ніжну, милу,
Все що залишилось тепер
Принести квіти на могилу...
Я тішився, немов дитя,
Твоїми поглядом і рухом...
Як ті читати співчуття
Про "Вічну пам'ять", "Земля пухом"...
Зміняв би тисячі спокут
На ту, що нас удвох чекала,
Ні, я не вірю, ти десь тут,
Ти поруч, ти ж пообіцяла...
Життя, то тисячі доріг,
Де не туди ми повернули,
Чому Всевишній не вберіг,
Чом небеса нас не почули?
Ні, я не плачу, не кричу,
Земля неначе оніміла
І на могилі промовчу,
Мене і так ти б зрозуміла..!
Образи не тримаю я,
Тільки себе можу винити,
Кохана "мишечко" моя
Не мав тебе я хоронити...
Черствіє серце і душа
І руки наче скам'яніли,
Все є, тільки тебе нема...
Змінився світ на чорно-білий!
Прости, що вірші не такі,
Не в силі інші написати,
Не віриться, що вже мені
З тобою більше не співати...
Колись, з наївності, збагнув,
Що сильний я на цьому світі...
Ні, сильним я з тобою був,
А так, вразливий, наче діти!
Мені тебе Господь послав,
Чому забрав? Чия провина?
Дякую Богу, що кохав,
Що ти була моя дружина..!
16.08.2021 Дмитро Хома